###Перша ліга. Олександрія - Геліос 3:0. Логіка розгромного рахунку ###

"Олександрія" - "Геліос" 3:0

Голи: Сидоренко, 26, Таргамадзе, 31, Шевченко, 44

«Олександрія»: Паньків, Шевченко (Шупік, 46), Казанюк-к, Довгий, Запорожан, Гітченко, Пархоменко (Козак, 64), Ксьонз (Грицук, 77), Сидоренко, Таргамадзе (Єрмак, 66), Старенький (Зейналов, 57).

«Геліос»: Качоренко-к, Чуланов (Даудов, 46), Литовченко, Гальчук ( Борзенко, 46), Хромих, Черніков (Дудник, 89), Кобець (Тарасенко, 46), Деркач, Буличов, Кікоть, Бровкін ( Акименко, 56).

Попередження: Таргамадзе, 31, Старенький, 40, Пархоменко, 55, - Буличов, 26, Хромих, 51, Кікоть, 55.

Попри різницю задач на сезон та далеч у турнірній таблиці, звітній поєдинок очікувався в Олександрії з нетерпінням. Про це, зокрема, свідчили заповнені майже повністю, незважаючи на сиру прохолодну погоду, трибуни КСК «Ніка».

Причин інтриги були дві, й обидві суттєві. По-перше, лідер І ліги провів блискавичні зимові канікули, в які команда змогла укомплектуватися з прицілом на Прем’єр-лігу, крім того здобувши кілька солідних перемог – зокрема, над молодіжною збірною Нігерії (2:1) та пітерським «Зенітом» (4:1). У той же час, відомо, як важко, граючи вдало товариські поєдинки, українським клубам розпочинати боротьбу в офіційних турнірах – отож, було цікаво подивитися, чи не затремтять коліна в олександрійців після блискавичної турецької підготовчої серії. По-друге, в неділю олександрійцям протистояла команда, яку нині очолює колишній тренер ПФК Роман Покора та до тренерського й ігрового складу якої входить кілька екс-олександрійців – Володимир Фігель, Володимир Шеховцев, Тарас Чопик, Антон Хромих та Юрій Буличов. Овації, якими зустріли глядачі екс-олександрійця Романа Михайловича Покору, тільки потвердили ці передбачення.

Як і перші хвилини матчу, в які здавалося, що попри свою територіальну перевагу, олександрійці ніяк не можуть підібрати ключика до оборонних редутів «Геліоса». Роман Покора, працюючи в Олександрії тоді, коли «Поліграфтехніка» виступала у вищій лізі (це єдина команда в історії українського футболу, яка вилетіла з вищої ліги аж ніяк не за ігровими показниками, посівши лише 13-те місце), зарекомендував себе майстром будувати гру команди від захисту. Не диво, що 20 березня 2011 року біло-чорні господарі спочатку наштовхнулися на такі самі міцні, непоступливі, жорсткі й глибоко ешелоновані захисні редути вже інших підопічних цього видатного українського тренера – підопічних із «Геліосу». Правильно обрані позиції та масивність захисту червоно-чорних тривалий час зводили нанівець намагання господарів реалізувати свою відчутну перевагу. Найреальнішим був момент біля воріт Качоренка, який виник на 6 хв. матчу унаслідку дій Павла Ксьонза праворуч із послідуючим прострілом, однак два поспіль квапливі удари його колег (в межах штрафної!) не увінчалися успіхом. На цій же хвилині Антон Хромих на лівому фланзі захисту діє доволі жорстко проти новачка олександрійців Сергія Старенького, однак перспективний штрафний у виконанні незмінного капітана олександрійців Олександра Казанюка нейтралізує насичена оборона візаві. На 10 хв. нагоду відзначитися першими через невпевнену гру в рамці Паньківа мали вже чорно-червоні: атаку розпочав екс-олександрієць Юрій Буличов, а Богдан Кобець зарядив по воротах так потужно, що Юрій Паньків м’яча не зафіксував, однак на добиванні харків’яни не виявилися вправними. Олександрійці намагаються пришвидшити темп, оскільки доволі млява гра в цьому матчі могла бути на користь тільки гостям, унаслідку чого після стрімкого прориву і потім штрафного Таргамадзе ледь не розпечатує ворота «Геліоса». Відчувається повільний темп: хвиля за хвилею атаки олександрійців розбиваються об захист «Геліоса». На 24 хв. Ксьонз удруге поспіль накручує захист гостей на правому фланзі. Невдовзі після прострілу в штрафну на лівому фланзі Павло Ксьонз робить рух на випередження захисника Юрія Буличова, але той вирішує не поступатися форварду і зачіпає його вже в межах штрафної. Удар Кирила Сидоренка на 26 хв. досягає цілі.

Якщо доти харків’янам вдавалося нав’язувати біло-чорним свою гру, то після пропущеного м’яча, рівно через 5 хв. вони знову не впоралися з командною швидкістю ПФК «Олександрія», результатом чого став сольний рейд Давида Таргамадзе, який, почавши в середині поля, виграв забіг у всієї захисної лінії, і першим вийшов на побачення з капітаном команди гостей Олександром Качоренком – класичний обвідний удар і 2:0. Мабуть, Давид відчув красу моменту – тому що він одразу ж зняв футболку, за що й отримав гірчичника. Сказати, що «Геліос» не намагався відігратися – не правильно. Команда Романа Покори намагалася наблизитися до воріт господарів –але їй не вистачало швидкості, а оскільки в її розпорядженні не було асів бразильської техніки, то за такої млявості створити щось ефективне біля воріт «Олександрії» було дуже важко. Тим більше, що захист господарів помилятися не збирався. На 40-й хв. Сергій Страренький проривається в штрафну, де його, як мені здалося, збив воротар, однак картку отримав саме Сергій – певно, ним були сказані якісь слова на адресу арбітра. На 43 хв. воротам «сонячних» знову загрожує всюдисущий Таргамадзе. А на 44 хв. В’ячеслав Шевченко прокрадається крізь захист і забиває ще один ефектний гол, тим самим покращивши свої показники у списку найліпших бомбардирів ліги.

У другій половині матчу глядачі побачили ще один рейд Давида Таргамадзе, який не став результативним, штрафний у виконанні Євгена Шупіка, що вийшов на заміну (що міг закінчитися взяттям воріт), кілька штрафних у виконанні «Геліоса», які також не змінили рахунку на табло, цілу групу новачків ПФК «Олександрія»,які вдало увійшли в гру, однак результату не змінили. Скажемо так: ближчими до гола були червоно-чорні, особливо на останніх хвилинах матчу, коли на 87 хв. Олександр Тарасенко з-за меж штрафної гарматним пострілом намагався «розмочити»-таки рахунок на табло. З іншого боку, «Олександрія», весь час шукаючи можливості на швидкості загострити ситуацію біля воріт суперника, не давала гостям шансів атакувати осмислено, прицільно.

Мабуть, остаточний результат слід визнати закономірним: він не відображує реального співвідношення сил обох команд – якби не швидкі два м’ячі, «Геліос» неодмінно б нав’язав би лідеру Ліги свій футбол. Такий розгромний рахунок є скоріше відображенням реально вищого класу, а отож і вміння ефективно використовувати навіть не стовідсоткові ситуації (як у випадку із другим і третім голом). Більший відрив у рахунку «Олександрії» був би таким самим недоречним і несправедливим (хоч бажаним місцевою торсидою), як і те, аби «Геліосу» вдалося за рахунок своїх випадково-нервових атак мінімізувати розрив у рахунку на табло. Тим не менше, залишилося враження того, що ані ПФК «Олександрія» Володимира Шарана, ані «Геліос» Романа Покори своєї справжньої сили в 2011 році ще не продемонстрували і явно ще «попрактикуються» на інших суперниках, у наступних матчах.

Володимир Шаран, головний тренер ПФК «Олександрія»:

- Звичайно, після тренувальних зборів, коли в кінці їх не програли жодного матчу, хлопці хвилювалися. Я запевняв: таким самим має бути і сезон… Видно було, проте, що хвилювання дуже серйозне. Забили 11-метровий. Звичайно, добре, що забили цей чистий пенальті. Ми хотіли і в другому таймі розвинути результат, бо всі ми просто здивувалися, скільки вболівальників прийшло сьогодні на матч – хотілося їх порадувати! Але дуже вже важко починати другий тайм з рахунку 3:0 і грати на всю. Прте, ми задоволені і грою, і результатом. У стартовому складі у нас сьогодні було 18 футболістів. Не змогли потрапити до заявки Назаренко, Іващенко, Сахневич. Я якщо і хвилювався, то тільки за захист. Попереду є Давид, Шевченко, Старенький. Пархоменко в сьогоднішній грі – молодець, добре вписався! Павло Ксьонз переведений в центр поля. А от пара центральних захисників була новою – тому-то і хвилювався.

У другому таймі у нас справді було забагато імпровізації. Цю ситуацію ми ще проаналізуємо. Мене здивували також наші жовті картки! У перерві я сказав Давидові Таргамадзе, що так робити не можна – знімати майку – і що він обов’язково буде оштрафований. Пархоменку я також казав: штовхатися, тим паче, сперечатися з арбітром, взагалі розмовляти на підвищених тонах із будь-ким на полі – не можна.

А от команда підопічних Покори дійсно непогана: в неї ще багато перемог попереду. Я вже не кажу про те, що ця людина – Роман Михайлович Покора – дуже сильно допомогла мені свого часу, коли я пішов із «Закарпаття». Саме він порекомендував мене президентові ПФК «Олександрія». Отож, я думаю: все ще попереду…

Роман Покора, головний тренер харківського «Геліоса»:

- Поздоровляю ПФК «Олександрія» з перемогою. Не приховуватиму, що у даному матчі мої гравці мене розчарували. Звісно, що футбол така гра, що сьогодні ти виграв, а завтра – програв. І у моїй тренерській кар’єрі є чимало матчів, в тому числі й з рахунками у 5:0, в яких я перемагав, але бувають і такі, як сьогодні. Звичайно, мені неприємно. Із хлопцями буде розмова: у футбол стоячи не грають! Треба трохи поважати себе: на такому стадіоні показати такий футбол – адже від початку було зрозуміло, що з «Олександрією» треба грати на швидкості, якої моїй команді якраз і не вистачило. Я в команді усього чотири місяці. Та це не виправдання. Колись, коли я потрапив до Олександрії, тутешній президент клубу мені так і сказав: відповідати за результат потрібно завжди, а не тільки тоді, коли спитають.

Хочу ще раз підкреслити: жодних передумов до такої поганої гри з нашого боку не було. Я вибачаюся перед глядачами за таку гру моїх футболістів. У мене очі – горіли, але я не побачив, щоб вони горіли у футболістів «Геліоса» - тому-то й програли так…